Мережа знайомств для любителів книг

Рецензия
Светлана Шевченко
Абрахам Вергезе «Рассечение Стоуна»
Після такого роману потрібен час, щоб оговтатись, адже враження дуже сильні. В центрі роману — лікарня (у формі релігійної Місії) в Ефіопії, де самовіддані лікарі з Індії самовіддано працюють, надаючи медичну допомогу місцевому населенню. Якщо уявити шкалу, де на одному кінці — приватне життя з усіма його труднощами, а на іншому — суспільно-історичні події, то оптика роману ближче до першого, приватного краю (як приклад ідеального поєднання чи то балансування можу навести, скажімо, «Бескрылые птицы» Берньера або «Благоволительницы» Литтела). Так, поза увагою оповідача залишаються військові перевороти або партизанські рухи, причини переїзду індійських лікарів до Ефіопії тощо. Втім, суспільне тло все одно пробивається крізь насичену подіями, переживаннями та почуттями тканину роману.
Автор роману — лікар, а тому не дивно, що в центрі роману — життя лікарів та їхня важка праця. Головні герої — близнюки, які дивом не померли при народженні, зростають у родині прийомних батьків-лікарів (мати померла під час пологів, батько втік). Ще до вступу в університет вони опанували основи хірургії, і далі продовжують працювати в цій області. Кохання, зрада, відданість, мужність — все це на фоні дуже детальних описів різних медичних втручань. Якщо важко читати про хірургію, краще не починати (я просто люблю таке читати, мене це дуже захоплює, я ніколи не хотіла бути лікарем, але просто в захваті від того, що є люди, які таке вміють). Коротше, шекспірівські пристрасті в операційній. Мені дуже сподобалось.

Поделиться в Facebook взять код для блога
переходы на пользователя 1, на книгу 1  =  общий рейтинг: 2

Комментарии к рецензии:
 0..0 
 0..0